Глина

Глина — пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів, які у суміші з іншими мінералами і водою, здатні утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.

За технологічним характером глини поділяють на: легкоплавкі та тугоплавкі. За кольором глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною.

Історія глини досить цікава. Мабуть, вона починається з легенд про сотворіння світу. І перша легенда стосується появи людини, адже як відомо, першої людини — Адама — Бог виліпив саме з глини, а потім вдихнув у нього життя. Можливо, саме з цієї причини дуже довгий час фігурки богів ліпилися саме з гли ни, а вже потім стали робитися з каменю.

Будучи матеріалом пластичним, глина використовувалася практично у всіх сферах і облас тях життя. Навіть п’ять тисяч років тому, коли була винайдена писемність, перший папір представляв собою тонкі глиняні пластини, на яких писали загостреними паличками. Потім таблички сушили на сонці і зберігали.

У Стародавній Русі гончарі ліпили з глини чаші, глечики, горщики та інші посудини, і все це розписували теж глиною, але вже кольоровою. Ця фарба носила назву ангобів. Але винайдена глиняна фарба, звичайно ж, була набагато раніше, ще первісними племенами, які розписували свої тіла кольоровою глиною для залякування ворогів і досконалі інст ня деяких ритуалів. До цих пір глина є основою для фарб, і заміну їй ще не знайшли.

Глина була незамінна і як лікарський цілющий засіб. З жовтої глини, розведеної в оцті, робили пластир для лікування розтягнень. При болях у попереку та суглобах застосовувався пластир з глини, розведеною в гарячій воді з додаванням гасу. Йшла глина в хід і при Ворожбі, лікуванні пристріту, лихоманки. У глиняних посудинах готували зілля, зберігали рослии та сировину, а маленькі горщики використувалися для лікування застуди як звичайні медичні банки. Та й перша грілка теж була глиняною. Вона являла собою глечик з вузькою шийкою, в який заливали гарячу воду. Потім горлечко щільно закривали, а грілку підкладали під хворе місце.

На Півночі глину використовували по-своєму. Чукчі і коряки вживали білу глину в їжу і називали її земляним жиром. Цей жир додавали в бульйони і використовували для приготування цукерок. А на Русі глину застосовували для стерилізації молока. У посуд з молоком поміщали одну ложку глини, і молоко не прокисає протягом декількох днів навіть у спеку.

А ось єгиптяни застосовували глину для бальзамування. Вони вже тоді знали, якими сильними антибактеріальними властивостями вона володіє. Адже глина містить радій, а він виводить з нашого організму всі шкідливі речовини.

У Середні століття глину застосовували для стерилізації напоїв, кидаючи в них невеликий шматочок. Заміняла глина при епідеміях і бактерицидні засоби. У в’язницях, військових частинах та інших громадських установах порошок був завжди і приймався всередину відразу після появи інформації про виникнення якої-небудь інфекції. А на кораблях глину розглядали як вітамін, які поповнюють нестачу в організмі тих речовин, в яких він потребує.

Що стосується церкви, то вона дотримувалася думки, що глина не тільки лікує тіло людини, але й очищає морально і духовно його душу. Це очищення здійснювалося в моменти роботи з глиною як з пластичним матеріалом. А мистецтво, як відомо, кращі ліки для душі.

Про нас

Добра львівська глина, пісок, наявність лісу та води сприяли тому, що ще у кінці XVII ст. на схилах Снопківської височини почали виникати невеличкі майстерні по виготовленню цегли.

Однак уже наприкінці XIX ст.. вибагливим львів‘янам самої цегли було вже замало. Місто, що швидко розбудовувалось, вимагало не лише доброго будівельного матеріалу, а й будівельних прикрас.

далі

Контактна інформація

ТзОВ «ОКС»
м. Львів, вул. Стуса, 25, 27

тел.: (032) 276-05-98
моб.: (098) 090-05-10

детальніше